8 клас (Основи здоров'я)

У робочих зошитах записуємо дату, тему уроку.

Все, що виділено червоним кольором необхідно записати. Малюнки та таблиці за необхідності записати (це буде вказано).
З 24.05.20. результати проектів, практичних робіт, тестів НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ.

17.03.20

ТЕМА: Віктимна поведінка. Кримінальна відповідальність за злочини сексуального характеру. Алгоритм поведінки жертви сексуального насилля.

Підручник параграф №18

З англійської мови слово victim перекладається як «жертва». Отже, віктимна поведінка – це поведінка потенційної жертви. Чи притаманна вона кожному з нас? Яка небезпека криється за такою поведінкою? Що може спровокувати потенційного злодія?

Чи замислювалися ви колись, що саме зовнішній вигляд чи аксесуари можуть бути зовсім не на вашу користь? Всі ми знаємо прислів’я, що по одежі людину зустрічають, а по розуму проводжають, але з позиції віктимності  в цьому прислів’ї розум тркба поставити на перше місце. Гуляючи по вулиці або перебуваючи в громадському транспорті,  часто можно помітити багато гарно вдягнених хлопців і дівчат, які своїм зовнішнім виглядом, а саме коштовними аксесуарами, ніби провокують потенційних злочинців. Тобто навіть зовнішній вигляд, прикраси є ознакою віктимної поведінки.

         Дівчатам хочеться підкреслити свої принади, надягти десятки коштовних золотих прикрас, показати себе у всій красі знайомим. На перший погляд, це ніби й нічого, але не варто забувати, скільки правопорушників може спокуситися на ваші коштовності і завдати вам шкоди. Звісно, я можу до нескінченності наводити приклади, давати поради та намагатися вас застерегти від тієї чи іншої ситуації, але всього передбачити неможливо. Думаю, для багатьох вже зрозуміло, що віктимна поведінка може бути притаманна кожному з нас. На жаль, часто знаходяться особи, які хочуть скористатися нею не на вашу користь. Адже віктимна поведінка може не лише вдарити по вашому гаманцю або залишити без нього, а й завдати шкоди вашому здоров’ю.

Віктимна поведінка – дії особи, що провокують виникнення віктимної ситуації, яка полягає у конкретній життєвій ситуації, що складається у зв’язку з психологічними якостями особи при виникненні реальної можливості заподіяти їй шкоду.

Віктимна поведінка жертви, як правило, зумовлена:

- особливостями фізіологічного стану особи,

- легковажним та недбалим ставленням до особистої безпеки та безпеки майна,

- легковажним ставленням до норм та правил громадського порядку та громадської безпеки,

- участю у незаконних угодах через довірливість або необізнаність.

За характером віктимна поведінка поділяється на:

1) конфліктну (при створенні або участі у конфлікті),

2) провокаційну (при наявності аморальної поведінки, демонстрації багатства тощо),

3) легковажну (створення аварійної ситуації, довірливого ставлення),

4) правомірну (протидія злочинця при виконанні громадських, службових обов’язків).

Отже, лише особисто від вас залежить, чи проявиться віктимна поведінка у ваших діях. Тільки вам вирішувати, як, де і з ким проводити час, але ви повин­ні завжди думати на три кроки наперед про те, які наслідки можуть бути, та намагатися не дати жодного шансу тим, хто шукає собі жертву як в психологічному, так і в фізичному аспектах.

Кримінальна відповідальність.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи становлять велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних. Вони грубо принижують гідність потерпілої від злочину особи, заподіюють їй глибоку психічну травму, можуть завдати серйозної шкоди її здоров’ю.

   Суспільна небезпека таких злочинів визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканність особи, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам і соціальним цінностям — нормальному фізичному й психічному розвитку дітей і підлітків, здоров’ю, честі та гідності особи тощо. Ці злочини є надзвичайно небезпечними й відносяться до тяжких, за їх вчинення кримінальним законодавством передбачено досить суворе покарання.

Стаття 152. Зґвалтування

1.     Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, — карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2.     Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3.     Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4.     Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалту      вання малолітньої чи малолітнього — карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

1.     Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи — карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

2.     Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3.     Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього або, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок

1.     Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2.     Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

1.     Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, — караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2.     Ті самі дії, вчинені батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1.     Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, — караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2.     Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відмови від небезпечних пропозицій в умовах тиску

Розгляд ситуацій:

1 – Пізно ввечері після концерту хлопці, з якими ви сиділи поруч у залі, пропонують підвести вас додому.

2 – Малознайомі дорослі пропонують компанії підлітків відпочити на природі.

Можна відмовитися за таким планом:

1.     Впевнено кажіть «Ні!»

2.     Неодноразово повторюйте : «Ні!», «Ні!», «Ні!».

3.     Якщо хтось продовжує чинити на вас тиск, скажіть: «Ні, мені потрібно йти».

4.     Знайдіть причину. «Ні, я не буду цього робити, тому що...».

5.     Зверніться до товариша, чи людини, яка поруч: «Слухай, ну поясни йому, що я не буду», «Подивіться на нього, він пропонує мені...».

Практична вправа «Відпрацювання алгоритму відмови від небезпечних пропозицій в умовах тиску»

(Запишіть план відмови від небезпечних пропозицій)

31.03.20.

ТЕМА: Організація дорожнього руху. Модель безпечного дорожнього середовища («трикутник безпеки»). Правила дорожнього руху. Регулювання дорожнього руху. Пріоритети в дорожньому русі. 

Підручник параграф №19

Запам’ятайте!

Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) — це подія, пов'язана з рухом транспорту, у результаті якої завдано матеріальних збитків, загинули або дістали поранення люди. Безпека стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства, організації, підприємства від потенційно й реально існуючих загроз або відсутність таких загроз.

   Правила дорожнього руху — перелік правил, що регулюють обов’язки водіїв транспортних засобів і пішоходів, а також технічні вимоги щодо транспортних засобів для забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють єдиним порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на накритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

   В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Модель безпечного дорожнього середовища («трикутник безпеки»). Майже всі фактори ризику, що викликають дорожню аварійність, можна об'єднати в три основні групи: «дорога», «транспортний засіб» і «людина як учасник дорожньош руху». Як можна уникнути всіх факторів ризику дорожньої аварійності? Основою безпеки на дорозі має стати розуміння всіма учасниками дорожнього руху тріади: «ЛЮДИНА-ДОРОГА-ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ».

Замалюйте трикутник безпеки:

Запишіть якомога більше порад, що дають змогу знизити фактори ризику дорожньої аварійності.

 Організація дорожнього руху, регулювання дорожнього руху. Кожного разу, виходячи з дому у своїх справах, ви стаєте учасником дорожнього руху. Ваше здоров'я та життя значною мірою залежать від власної поведінки на дорозі й поведінки інших учасників дорожнього руху, зокрема інших пішоходів, водіїв, велосипедистів і пасажирів. 

Учасники дорожнього руху — особи, які беруть участь у дорожньому русі як пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. 

Організація дорожнього руху — це створення умов за допомогою інженерно-технічних і організаційних заходів для досить швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів.

   Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

   Дорожні знаки — це засоби організації дорожнього руху, які є стандартизованими графічними малюнками, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху (мал. 53).

   Дорожні знаки можна розділити на:

• попереджувальні знаки, які інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги й характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
• знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
• заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
• наказові знаки, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рухатися по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
• інформаційно - вказівні знаки, що запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
• знаки сервісу, що інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування.
  

   Дорожні знаки мають розміщуватися так, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому вони не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

   Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

   Їх установлюють біля дороги на тому боці, що відповідав напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше, ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений на узбіччі дороги відповідного напрямку дорожний знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку к не більше, ніж дні смуги).

   Дорожні знаки розміщують так, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

   Якою буває дорожня розмітка. Кожна дорога складається з проїжджої частини, по якій рухаються тільки транспортні засоби, і тротуару (узбіччя), по якому ходять пішоходи. Дороги бувають головні й другорядні. Для зменшення можливості дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку. Це знаки, які вказують напрямок руху, порядок дорожнього руху, габарити дорожніх споруд: мостів, тунелів тощо. Розмітка є горизонтальна й    вертикальна (мал. 54 а).

   Вертикальна розмітка у вигляді поєднання чорних і білих смуг на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг показує їх габарити й слугує засобом зорового орієнтування (мал. 54 б).

   Горизонтальна розмітка на проїжджій частині — це лінії білого або жовтого кольору. Наприклад: широка суцільна лінія позначає край проїжджої частини на автомагістралях, поділ транспортних потоків протилежних напрямків. Якщо така лінія посередині — це осьова лінія. Вона поділяє дорогу на дві частини — праву та ліву. Перетинати автомобілям її заборонено.

Якщо ви не встигли перейти на другий бік дороги, то можна зупинитися на осьовій лінії.

   Дорожня розмітка є найпростішим та ефективним засобом організації дорожнього руху. Розмітка — це лінії, написи й інші позначення, що наносяться на проїзну частину, бордюри й елементи дорожніх споруд.

   Дорожня розмітка допомагає водію орієнтуватися в дорожніх умовах, особливо під час руху в темну пору доби, коли водієві дуже складно залишатися на полосі руху під час зустрічного роз'їзду.

   На широких вулицях, де транспорт рухається в одному напрямку в декілька рядів, на переходах білою фарбою наносять «острівець». Це безпечне місце для пішоходів. Стоп-лінія означає, що водій повинен зупинитися. Широкі поперечні лінії на проїжджій частині означають перехід для пішоходів. Таку розмітку називають «зеброю».

   Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких виникають труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки. 

   Які бувають види пішохідних переходів. Пішохідний перехід — ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначені для руху пішоходів через дорогу (мал. 55). Пішохідні переходи позначають дорожніми знаками, дорожньою розміткою, світлофорами. На відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

   Вам уже відомо, що місця, де пересікаються дороги, називають перехрестями (мал. 56). Це найнебезпечніші ділянки дороги, на яких треба бути дуже уважними, щоб не трапилася дорожньо-транспортна пригода.

   Перехрестя можуть бути регульованими й нерегульованими. На регульованому перехресті рух транспорту впорядковується за допомогою регулювальника або світлофора.

   Пішоходи повинні переходити проїжджу частину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні, надземні.

 Наземний перехід — це ділянка проїжджої частини з відповідною розміткою (мал. 55).

   Надземиий перехід — це перехід над проїжджою частиною (мал. 57, а).

   Підземний — перехід під проїжджою частиною (мал. 57, 6).

   Якщо переходу немає, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом у місцях, де її добре видно в обидва боки. Якщо є світлофор, треба керуватися його сигналами. Переходячи вулицю, потрібно подивитися ліворуч, а потім, дійшовши до середини, — праворуч.

Дорожнє обладнання як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху. Іноді вам у дорозі трапляється ділянка дороги, на якій проводять ремонт, тоді ви можете побачити огородження та світлове сигнальне обладнання в місцях будівництва, реконструкції і ремонту доріг. Дорожнє обладнання — це й попереджувальні світлові круглі тумби, що встановлюються на розділюнальних смугах або острівцях безпеки, і дорожні огородження на мостах, шляхопроводах, естакадах, насипах та інших небезпечних ділянках доріг, і вставки розмічувальні дорожні для поліпшення зорового орієнтування водіїв на проїзній частині. А іноді, наприклад біля школи, поліклініки, це пішохідні огородження в небезпечних для переходу проїзної частини місцях і пристрої примусового зниження швидкості транспортних засобів («лежачі поліцейські»). Дорожнє обладнання застосовується як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху.

   Ви вже знаєте, що регулювання дорожньою руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

   Про значення світлофорів. Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного та білого кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.

   На рівні червоного сигнапу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору з нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.

   У світлофорах із вертикальним розташуванням сигналів сигнал червоного кольору — зверху, зеленого — знизу, а з горизонтальним: червоного — ліворуч, зеленого — праворуч.

   Світлофори з вертикальним розташуванням сигналів можуть мати одну або дві додаткові секції із сигналами у вигляді зеленої стрілки (стрілок), що розташовані на рівні сигналу зеленого кольору.

Сигнали світлофора мають такі значення:

• зелений дозволяє рух;

• зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;

• жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

• жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух та інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

• червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

• поєднання червоного й жовтого сигналів забороняє рух та інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.

   Якщо сигнал світлофора має вигляд силуету пішохода, його дія поширюється лише на пішоходів, при цьому зелений сигнал дозволяє рух, червоний — забороняє. Для пішоходів із порушеннями зору може бути ввімкнено звуковий сигнал, який дозволяє рух пішоходів.

   Для регулювання руху трамваїв можуть застосовуватися світлофори з чотирма сигналами біло-місячного кольору, розташованими у вигляді літери «Т». Рух дозволяється лише в разі ввімкнення одночасно нижнього сигналу й одного або кількох верхніх, з яких лівий дозволяє рух ліворуч, середній — прямо, правий — праворуч. Якщо ввімкнено лише три верхні сигнали — рух заборонено. У разі вимкнення чи несправності трамвайних світлофорів водії трамваїв повинні керуватися вимогами світлофорів із світловими сигналами червоного, жовтого та зеленого кольорів.

   Про значення сигналів регулювальника. Регулювальник — працівник поліції (до регулювальника прирівнюються працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху), що виконує регулювання дорожнього руху у форменому одязі. Сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів і вимогами дорожніх знаків, є обов'язковими для виконання. Сигнали світлофорів, крім жовтого миготливою, мають перевагу перед дорожніми знаками. Водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки.

   Пріоритети в дорожньому русі. Правила дорожнього руху надають право на перевагу в русі одних учасників дорожнього руху перед іншими. Пріоритети в дорожньому русі — це встановлена система відносин між учасниками дорожнього руху, згідно з Правилами дорожнього руху, на підставі якої визначається порядок користування дорогою.

   У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає запитання, хто має право на рух першим. Щоб уникнути можливих конфліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху.

   Наприклад, на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з того моменту, коли вони стали на перехід. У будь-якому місці, навіть поза пішохідним переходом, водій повинен пропустити пішоходів із вадами зору, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед. Водій повинен зупинитися перед пішохідним переходом, якщо така вимога надійшла від осіб, що супроводжують групи дітей. Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на вулиці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній. Пішоходи мають перевагу неред транспортним засобом у цьому випадку тільки тоді, коли на позначеній трамвайній зупинці зупинився трамвай.

   Отже, питання переваги, або пріоритету, сприяє виявленню ознаки першочерговості в русі для його учасників, що дає змогу запобігти конфліктній ситуації, яка може призвести до ДТП.

Ви вже знаєте, що, вийшовши за поріг домівки, ви стаєте учасниками дорожнього руху й заради своєї безпеки повинні орієнтуватись у складній ситуації на дорозі, самостійно приймати рішення. Допоможе вам у цьому знання відповідних правил поведінки. Ми з вами пригадали Правила дорожнього руху, які саме й визначають правила поведінки учасників дорожнього руху на дорозі. Усі правила руху рівноцінні, і недотримання будь-яких з них може призвести до трагічних наслідків.

   У кожній країні багато роблять для того, щоб на дорогах було безпечно, бо рівень оснащення доріг, надійність транспорту й толерантна поведінка учасників руху — визначний показник досягнень кожної країни, культури, нації.

07.04.20.

ТЕМА: Мотоцикл і безпека. Правила для мотоциклістів та їх пасажирів. Небезпека керування транспортним засобом у нетверезому стані.

Підручник параграф №20

Мотоцикл — транспортний засіб. Мотоцикл — двоколісний механічний транспортний засіб із бічним причепом або без нього, має двигун з робочим об’ємом від 50 см² (мал. 58,а). До мотоциклів прирівнюються моторолери,

мотоколяски й механічні транспортні засоби, дозволена маса яких не перевищує 400 кг. Решта двоколісних механічних транспортних засобів із робочим об'ємом двигуна меншим за 50 см² належать до мопедів (мал. 58, б).

Засвоїм призначенням мотоцикли можуть бути:

• для перевезення людей;
• для перегонів — спеціального призначення, різних марок і модифікацій;
• вантажні мотоцикли (важкі), які використовують підприємства й організації, торговельні точки для перевезення невеликих вантажів на маленькі відстані.

   Безпека мотоцикла. 

Активна безпека — сукупність пристроїв і якостей, що полегшують керування й допомагають запобігати дорожньо-транспортним пригодам. Цей вид безпеки включає: оглядовість, сигналізацію, умови робочого місця водія, маневреність, керованість, стійкість, швидкісні й гальмівні властивості мотоцикла, а також дотримання водієм Правил дорожнього руху. Це закладено в конструкції мотоцикла й проявляється постійно під час руху та в аварійній ситуації.

   З метою дотримання цього виду безпеки категорично забороняється змінювати, переробляти, модернізувати системи керма та гальм.

   Пасивна безпека — це здатність транспортного засобу забезпечувати захист людини від травмування або важких наслідків під час ДТП. Засоби пасивної безпеки спрацьовують, коли водій в аварійній ситуації втрачає здатність впливати на неї.

   Внутрішня пасивна безпека означає, що мотоцикл оснащено пристроями, які дають змогу зменшити травмування водія та пасажирів, забезпечити неушкодженість вантажу (це травмобезпечне кермове управління, захисні щитки для рук і ніг водія, захисні дуги безпеки для нижніх кінцівок водія, шоломи безпеки для водія й пасажирів мотоцикла, міцні сидіння та їх кріплення, коляски із захисними властивостями, спеціальні підніжки для стоп, поперечні ручки для пасажира).

   Зовнішня пасивна безпека спрямована на зменшення травмування людей, які перебувають поза мотоциклом, у разі дорожньо-транспортної пригоди.

   Хто може керувати мотоциклом. Мотоциклом можуть керувати люди, яким виповнилося 16 років, котрі пройшли медичний огляд і курс теоретичного та практичного навчання з підготовки водіїв. Після цього вони здають іспит у Державтоінспекції та отримують посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії: водія категорії «А1» (мопеди, моторолери з об'ємом двигуна до 50 см³), «А» (мотоцикли, об'єм двигуна яких — від 50 см³), «B1» (квадро- й три цикли, мотоцикли з боковим причепом).

Правила для пасажирів мотоцикла

• Посадку й висадку здійснювати після зупинки транспортного засобу й тільки з майданчика для посадки, а за відсутності такої площадки — з боку тротуару або узбіччя, якщо це неможливо, то з боку проїзної частини, за умови, що це буде безпечно й не створить перешкод іншим учасникам руху.
• Пасажири мотоцикла повинні сидіти на задньому сидінні в застебнутому мотошоломі, тримаючись за поперечну ручку для пасажира, під час руху не можна виставляти руки, відкривати тент, підніматися в колясці.
• Забороняється відволікати увагу водія й заважати йому керувати мотоциклом.
• Не дозволяється вставати під час руху на підніжки для стоп.
• Захисним одягом для мотоцикліста є захисні щитки на руки й ноги, мотошолом, а для пасажира — тільки мотошолом.

Запам’ятайте!

Перевезення пасажирів на мотоциклі дозволяється тільки на задньому сидінні (крім дітей, нижчих зростом 145 см, або яким не виповнилося 12 років) або в колясці (дітей перевозять тільки в колясці). Перед посадкою в коляску дітей необхідно вдягнути на них мотошолом і застебнути його.

Правила дорожнього руху для водіїв мотоциклів

• Дозволяється рухатися по проїзній частині на мотоциклі особам, яким виповнилося 16 років, із собою потрібно мати посвідчення водія та техпаспорт.

• Під час руху в темний період доби та в умовах недостатньої видимості на мотоциклі необхідно ввімкнути фару.

• Перевозити тільки такі вантажі, які не заважають керувати мотоциклом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

• Забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, перевозити дітей до 12 років і нижчих зростом 145 см на задньому сидінні.

• Забороняється перевозити людей у кузові вантажною мотоцикла.

• Швидкість руху мотоцикла в населених пунктах не повинна перевищувати 60 км/год, у житловій і пішохідній зоні — 20 км/год, а поза населеними пунктами на всіх шляхах рух мотоцикла дозволяється з швидкістю не більше 80 км/год.

Поміркуйте та запишіть.

Які переваги та недоліки мотоцикла як транспортного засобу?

Що забороняється водієві мотоцикла

• Керувати транспортним засобом у стані алкогольною сп'яніння, перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

• Керувати трансіюртним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу.

• Керувати транспортним засобом, не зареестрованим у Держантоінспекції, без номерного знака або талона про проходження державного технічною огляду.

• Передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу.

• Передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним.

• Під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці.

Мотоцикл — найнебезпечніший вид транспорту. 

Статистика ДАІ свідчить, що серед усіх видів транспорту мотоцикли посідають перше місце в дорожньо-транспортних пригодах. Для цього існують об’єктивні та суб’єктивні причини. Мотоцикл потребує роками відточеної майстерності керування ним, бо дорога не прощає навіть дрібних помилок. Іноді до ДТП може призвести дрібненький камінець, дорога, притрушена піском, асфальт після дощу.

   У транспортному потоці великих міст діє принцип чим більше й дорожче авто, тим легше на ньому пересуватися. Водії автівок із зневагою ставляться до мотоциклів: їх часто но пропускають, «підрізають» тощо.

   Ураховуючи, що мотоцикл має велику потужність, а вік тих, хто сідає за кермо, - 16 17 років, то, не маючи навичок керування транспортним засобом, такі горе-водії часто можуть спричинити ДТП. (Пригадайте види ДТП).

   Дехто з водіїв за короткий час розвиває велику швидкість (хочеться привернути увагу дівчат). А це може призвести до відриву переднього колеса від дороги, заносу й перекидання мотоцикла. До заносу може призвести й різке гальмування, особливо на мокрій або вкритій гравієм чи піском дорозі. Найчастіше мотоциклісти отримують черепно-мозкові травми через те, що не використовують захисні шоломи. Мотоцикл з коляскою також має свої особливості в експлуатації. Ним легше керувати, а от гальмувати важче, бо гальма має сам мотоцикл, а причіп, рухаючись за інерцією, може спричинити занос і перекидання на різкому повороті.

   Вимоги до водіїв мопедів і велосипедів. Рухатися По дорозі на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного віку, на велосипедах — 14-річного.

   Мопеди й велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом і світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, ззаду — червоного.

   Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді потрібно ввімкнути освітлення, на велосипеді — ліхтар (фару).

   Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

   Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

   Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії мопедів і велосипедів зобов’язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.

   Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

  а) керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби й в умовах недостатньої видимості — 3 неунімкненою фарою та заднім ліхтарем на мопеді чи без світлоновертачів на велосипеді;

   б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

   в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

   г) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

   ґ) їздити, не тримаючись за руль, і знімати ноги з педалей (підніжок);

   д) перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей віком до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками;

   е) буксирування мопедів і велосипедів:

   є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації а цими транспортними засобами.

   Відповідно до Правил дорожнього руху, сідати за кермо мотоцикла, мопеда чи скутера дозволено лише з 16-річного віку й тільки після отримання посвідчення водія відповідної категорії. Для мотоциклістів це категорія «А». Перед тим, як сідати за кермо, необхідно потурбуватися про заходи безпеки — одятути мотошолом, а за можливост ще й інше захисне екіпірування — спеціальні рукавиці, куртку та наколінники. Якщо ви мандруєте вдвох, обов'язково подбайте, аби пасажир також одягнув мотошолом.

   Завжди й усюди сумлінно дотримуйтеся Правил дорожнього руху, не перевищуйте швидкість, уникайте ризикованих маневрувань. Перед поїздкою обов’язково перевіряйте технічний стан свого транспортного засобу. Пам'ятайте: причинами аварій є порушення Правил дорожнього руху, перевищення швидкості, керування мотоциклом у нетверезому стані, поганий стан доріг, несправність мотоцикла!

14.04.20

ТЕМА: Забруднення навколишнього середовища і здоров’я. Питна вода і здоров’я. Небезпека купання у забруднених водоймах.

Параграф № 21

Забруднення навколишнього середовища і здоров’я

Забруднення навколишнього середовища може спричинити багато різних захворювань людини. Наприклад, є хвороба «мінамата», що виникає через отруєння сполуками Меркурію. Учені встановили, що ці сполуки передаються по ланцюгах живлення і накопичуються в організмах хижих риб. В організм людини Меркурій потрапляє з рибопродуктами. Хвороба проявляється у вигляді нервово-паралітичних розладів, головного болю, паралічу, слабкості, втрати зору.

Такі джерела забруднення, як автомобілі, теплоелектростанції, виробництва мінеральних добрив, барвників, цементу, призводять до хвороб органів дихання, серцево-судинної і нервової систем. Викиди промислових підприємств, витоки з каналізаційних систем призводять до захворювань органів травної системи. Забруднення синтетичними добривами й отрутохімікатами спричиняють такі захворювання, як гепатит, алергія, онкологічні захворювання. Вплив сучасних будівельних матеріалів, полімерних виробів, меблів зі штучних матеріалів, токсичних засобів для чищення призводить до розвитку астми.

Питна вода і здоров’я. Небезпека купання в забруднених водоймах

Чиста питна вода — це запорука життя і здоров’я людини. Ресурси питної води — це безцінний скарб будь-якої країни. Але через господарську діяльність забруднюються річки, озера й підземні води. Наявність чистої питної води стає проблемою для багатьох регіонів земної кулі. За висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я, більш ніж 80 % відомих сьогодні хвороб пов’язано з нестачею якісної питної води.

Питну воду добувають з різних джерел. Наприклад, для питного водопостачання використовують підземні води. Вони найбільш безпечні й не потребують очищення. Але таких джерел недостатньо, тому питну воду беруть з поверхневих джерел, таких як річки, озера, канали. Підготовка такої води для споживання коштує досить дорого.

Купання в незнайомих відкритих водоймах може призвести до виникнення інфекційних захворювань, алергічних реакцій, захворювань шкіри

Існують різні методи очищення води — механічні, фізичні, хімічні й біологічні. Механічні методи очищення води передбачають використання як грубих фільтрів для очищення води від крупного сміття та піску, так і тонких, які дозволяють відфільтрувати дуже дрібний пил. Фізичне очищення води — це, наприклад, кип’ятіння або опромінення води ультрафіолетом, які очищають воду від хвороботворних організмів. Хімічний процес очищення води полягає в її хлоруванні або озонуванні, існують також інші технології (наприклад, є спеціальні препарати, за допомогою яких можна обробляти невелику кількість забрудненої води). Біологічні методи очищення води полягають у використанні мікроорганізмів у процесі очищення.

 Процес очищення питної води

Багато людей в домашніх умовах доочищують питну воду за допомогою побутових фільтрів. Існує три основні види фільтрів:

• 1) фільтри, які прилаштовують на кран. Вони затримують часточки піску, глини та іржі;
• 2) фільтри з активованим вугіллям вилучають багато шкідливих речовин, але не затримують фтор і нітрати;
• 3) дистилятори і системи зворотного осмосу — відокремлюють з води більшість домішок, але водночас вилучають необхідні організму кальцій і магній і позбавляють воду смаку.

21.04.20

ТЕМА: Атмосферні забруднення та їх вплив на здоров'я. Вплив забруднення грунтів на здоров'я.

Параграф № 22, 23.

Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ресурсів. На жаль, через людську діяльність в атмосферу потрапляють хімічні сполуки, тверді частинки тощо, які негативно впливають на рослинний і тваринний світ та завдають шкоди здоров’ю людини. Небезпечні речовини потрапляють в організм через органи дихання, спричиняють токсичний ефект і призводять до таких захворювань, як бронхіт, астма, пневмонія, емфізема легень, алергійні захворювання, рак легень.

Негативно впливати на здоров’я можуть як природні забруднення атмосфери (пилові бурі, виверження вулканів, лісові пожежі), так і антропогенні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля, викиди автотранспорту тощо).

Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ (СО). При вдиханні цього газу виникає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення сну, ослаблення пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної системи.

У великих містах може виникати таке явище, як смог. Слово «смог» походить від англійського словосполучення smoky fog, буквально — «димовий туман». Смог — це суміш диму, туману і пилу; один з видів забруднення повітря у великих містах і промислових центрах. Інтенсивний смог спричиняє алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, напади бронхіальної астми у людей, а також пошкодження рослинності, будівель, споруд. 

Чи корисно вранці бігати вздовж автомобільних доріг? Які маршрути будуть більш корисними для здоров’я і чому?

Вплив транспорту на навколишнє середовище та здоров’я

Окрім промислових підприємств, атмосферу активно забруднює транспорт. Уздовж автошляхів концентрація шкідливих речовин у повітрі може у 20 разів перевищувати гранично допустимі норми. Основні причини цього — це застарілі конструкції двигунів, паливо низької якості та погана організація руху. У відпрацьованих газах, що їх викидають автомобілі, виявлено близько 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку становлять канцерогенні бензопірени, оксиди Нітрогену, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди Карбону й Сульфуру, сажа, вуглеводні.

Становище погіршується ще й тим, що автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря, тобто саме в тій зоні, де перебувають люди.

Для поліпшення якості атмосферного повітря необхідно оснащувати автомобілі новими ефективними системами та пристроями зниження викидів, уводити жорсткі екологічні нормативи щодо регуляції викидів в атмосферу.

Вплив забруднення ґрунтів на здоров’я

Ґрунт є унікальною природною лабораторією, у якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин.

Ґрунт забруднюється у процесі використовування отрутохімікатів, пестицидів, мінеральних добрив. У населених місцях до цього долучається велика кількість нечистот і відходів. Ґрунт — сприятливе середовище для розвитку мікроорганізмів. У забрудненому ґрунті відбувається розвиток і виплодження мух та інших комах — переносників збудників різних інфекцій. Гризуни, які мешкають у ґрунті, заражають його збудниками туляремії, лептоспірозу та інших захворювань. У землі, забрудненій людськими фекаліями, можуть міститися збудники кишкових інфекцій. Вірус поліомієліту та бактерії туберкульозу живуть у ґрунті більше ніж 3 місяці.

Літак розпилює пестициди над полем. Чи можуть ці речовини завдати шкоди здоров'ю людини?

Мікроорганізми можуть потрапити з ґрунту в поверхневі або підземні води, на поверхню овочів або ягід, на руки людей. Зараження людей можливе і під час безпосереднього контакту із землею.

До мікробів, які утворюють спори і живуть у ґрунті роками, належать збудники таких страшних хвороб, як ботулізм, правець, газова гангрена. З фекаліями людини в ґрунт може потрапляти величезна кількість яєць паразитичних червів — гельмінтів. Яйця геогельмінтів, наприклад аскарид, волосоголовців, можуть перебувати в ґрунті та зберігати здатність спричиняти захворювання 7-10 років.

Ґрунт впливає на здоров’я й санітарні умови проживання людей. Залежно від хімічного складу і характеру ґрунту змінюються рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у ґрунті залежить їхня кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров’я населення. Так, при нестачі Йоду виникає ендемічний зоб, при нестачі Фтору — карієс зубів, при надлишку Фтору — флюороз.

28.04.20.

ТЕМА: Правова відповідальність.

Параграф №24, 25.

Правопорушення — вчинки людей, що порушують Конституцію держави, її закони чи підзаконні акти. Розрізняють такі види правопорушень:

• дисциплінарні проступки (спізнення на роботу, порушення дисципліни, пропуск занять чи роботи без поважної причини, порушення інших трудових чи службових обов’язків);
• цивільно-правові, або майнові, правопорушення (пошкодження чи знищення чужого майна);
• адміністративні проступки (порушення Правил дорожнього руху, несплата за проїзд у транспорті, розпалювання багаття на шкільному подвір’ї, у парку чи іншому забороненому місці);
• кримінальні правопорушення, які є найтяжчими і в законодавстві називаються злочинами (крадіжки, нанесення тілесних ушкоджень та інші).

Закон в Україні є основною формою правового регулювання суспільних відносин. Закони приймаються на підставі Конституції України й регулюють найбільш важливі питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру та організацію державної влади, оподатковування, юридичну відповідальність, державну безпеку тощо.

Закони України передбачають відповідальність громадян. Цивільно-правова відповідальність — це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру. Підставами для цивільно-правової відповідальності є наявність майнової шкоди, протиправність поведінки.

Відповідальність — визначені законом дії стосовно порушників закону. Відповідно до видів правопорушень виокремлюють і види відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, що полягає в обмеженні прав і свобод особи, яка вчинила злочин.

Права, обов'язки і правова відповідальність неповнолітніх

У Законі України прописані права неповнолітніх, тобто тих, кому ще не виповнилося 18 років, — дітей. Закони України відповідають Конвенції про права дитини. За законом дитина має право на життя, ім’я, рівність у здійсненні інших прав, право на захист, сімейне благополуччя, вільний розвиток особистості, свободу думки, совісті й релігії. Діти мають право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я, на культурний розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля, право на захист від економічної та іншої експлуатації.

Дитина також має право жити й виховуватися в сім’ї, знати, хто є її батьками. Має право на проживання разом з батьками (крім випадків, коли це суперечить її інтересам) і на турботу з їхнього боку, на повагу до людської гідності, на висловлення власної думки, на отримання коштів на існування і на власні доходи.

Це права. Однак існують ще й обов’язки і відповідальність. Усі неповнолітні зобов’язані отримати основну загальну освіту, здобути знання, уміння, практичні навички, підвищувати свій загальнокультурний рівень, дбайливо ставитися до державного, громадського й особистого майна, дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм, дотримуватися правил співдружності, поважати погляди та переконання інших людей, піклуватися про батьків, допомагати їм у веденні домашнього господарства.

Неповнолітні можуть нести відповідальність за порушення законів, у тому числі й кримінальну. У кримінальному праві неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. За загальним правилом кримінальна відповідальність настає із 16 років, а за окремі види злочинів — із 14 років.

Із чотирнадцяти років кримінальна відповідальність настає за всі види вбивства, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, крадіжку, пограбування, розбій, злісне й особливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження державного майна, що призвело до тяжких наслідків, умисне вчинення дій, що можуть призвести до аварії поїзда.

Якщо тебе затримала поліція

Кожен може опинитись у ситуації, коли його затримала поліція. Найчастіше це буває з двох причин: людина вчинила правопорушення або її у чомусь підозрюють (наприклад, схожа на того, хто перебуває в розшуку). Якщо ти вчинив незначне правопорушення (перейшов дорогу в недозволеному місці), намагайся врегулювати конфлікт одразу. Поводься спокійно і доброзичливо, переконай поліцію, що ти не агресивний, а правопорушення вчинив випадково: замислився, не помітив переходу.

У разі серйозного конфлікту з правоохоронцями слід скористатися допомогою адвоката. Він пояснить твої права, запропонує план дій, розповість про їх наслідки. Адвокат має право бути присутнім на допитах, виступати від твого імені в суді, вести переговори зі свідками, отримувати всі необхідні у справі документи. Однак послуги приватного адвоката платні, і якщо справа тривала і складна, твоїм батькам доведеться витратити чимало коштів. Можна скористатись і послугами адвоката, якого наймає держава. Але за державний гонорар не кожен адвокат приділятиме твоїй справі достатньо уваги. Тому люди частіше намагаються найняти незалежного захисника.

Співробітники поліції мають право:

• Перевірити документи. При цьому вони звернуть увагу на твою зовнішність (неохайний вигляд скоріш за все викличе підозру) і поведінку (нервозність, а тим паче грубість і демонстративна неповага можуть посилити підозру, стати приводом для затримання).

• Затримати і доправити у відділення поліції для встановлення особи чи за підозрою (якщо ти не мав при собі документів або схожий на особу, яка перебуває в розшуку).

• Провести обшук і зареєструвати затримання. Реєстрація у книзі затриманих — у твоїх інтересах, навіть якщо не хочеш, щоб про це дізналися. За життя, здоров’я і майно затриманого відповідає відділення поліції, і якщо там станеться неприємний інцидент, то запис у книзі реєстрації буде доказом того, що тебе затримували.

• Отримати від тебе пояснення, але тільки у присутності твоїх батьків.

Співробітники поліції зобов’язані:

• Повідомити твоїх батьків чи опікунів про затримання. Обов’язково скористайся цією можливістю. Батьки не дозволять скривдити тебе, а за потреби знайдуть адвоката.

• Відпустити через 3 години, якщо за тобою немає серйозної провини

05.05.20.

ТЕМА: Захист від кримінальних небезпек. Основи самозахисту. Протидія торгівлі людьми.

Параграф №26

Місто, селище міського типу або село, де ви мешкаєте є добре вам знайомим. Якщо ви виросли тут, то, вочевидь, знаєте кожну вулицю й кожний будинок. Однак щоб почуватися безпечно в цьому знайомому місці, усе одно вам слід дотримуватися певних правил. Наприклад, правил дорожнього руху, правил поведінки в транспорті, правил поведінки в громадських місцях. Від знання й дотримання цих правил залежить ваше життя й здоров’я.

У місцях проживання може виникати соціальна небезпека, пов’язана з хуліганством, крадіжками, пограбуваннями, шахрайством. Наприклад, злодії можуть подзвонити у двері, назватися електриками й пограбувати квартиру, погрожуючи життю господарів. Тому, якщо ви вдома самі, слід дотримуватися певних правил безпеки. Не пускайте до квартири незнайомих людей, не залишайте двері відчиненими. Покладіть поруч із телефоном довідник з номерами служб екстреного виклику (поліція, швидка допомога, пожежна охорона), а також людей, які можуть вам допомогти. У жодному разі не відчиняйте двері, якщо дзвонить незнайома людина.

Самозахист — це вміння самостійно захистити себе від нападу. Як найчастіше захищаються тварини в разі агресії? У тваринному світі втеча — найнадійніший захист для слабшого. Людина так само може скористатися цією тактикою. Якщо на вас напали, у першу чергу подумайте про втечу. Не чекайте, доки на вас нападуть або оточать, просто тікайте. Краще буде, якщо при цьому вам не заважатиме одяг. Викиньте все, що заважає втечі, — важку сумку, шапку, туфлі на високих підборах. Можливо, у вас з’явиться кілька секунд, щоб збільшити дистанцію відриву, доки злочинець нахилятиметься й підбиратиме речі. Якщо ви швидко бігаєте, то гонитву за вами, швидше за все, припинять. Бігти слід у напрямку людних вулиць, до відділку поліції, крамниці, зупинки громадського транспорту, одним словом, туди, де є люди.

Теоретично людина може прожити життя, не потрапивши у ситуації, в яких треба захищатись. Однак погрози, вимагання, напади — досить поширені соціальні небезпеки. Щоб правильно діяти у таких ситуаціях, ти маєш знати закони, які визначають право людини на допустиму самооборону.

Самооборона (самозахист) - це законні дії, спрямовані на захист життя та здоров’я людини, яка обороняється.

Допустима самооборона — дії, вчинені з метою захисту свого життя чи майна або життя (майна) іншої людини, якщо вони не перевищують меж допустимої самооборони.

Перевищенням меж допустимої самооборони визнається умисне заподіяння нападнику тяжкої шкоди, що явно не відповідає небезпеці посягання. Не є перевищенням меж допустимої самооборони застосування зброї проти озброєних нападників, а також будь-які дії щодо захисту від вторгнення у житло чи інше приміщення незалежно від шкоди, яку заподіяно нападнику.

Протидія торгівлі людьми

Торгівля людьми — це сучасна форма рабства, яка є кримінальною діяльністю і злочином проти людяності. Людей обманюють, дезінформують, вербують, перевозять в інші країни, відбирають документи, застосовують силу і примушують до тяжкої праці. Торгівля людьми є дуже прибутковою справою. Вона тісно пов’язана з незаконним обігом зброї та наркотиків.

Це явище є глобальним, тобто його можна спостерігати в багатьох країнах світу, особливо в тих регіонах, де ведуться війни, наявні економічні кризи, політична нестабільність. Людей, які опинилися в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в інших країнах, а негідні люди зі злочинними намірами користуються нагодою, щоб обманути їх і заробити на цьому брудні гроші. Жертва змушена працювати проти своєї волі, під погрозою насильства. Інколи це робота хатньої прислуги або сільськогосподарська праця. Можна опинитися на заводах, у закладах громадського харчування, в інших сферах послуг.

Щороку у світі його жертвами стають від 700 тисяч до 2 мільйонів осіб. Найчастіше — це дівчата і молоді жінки з бідних країн Африки, Азії, Латинської Америки, Східної Європи, які через тяжке матеріальне становище шукають роботу за кордоном.

Часто жінки відгукуються на оголошення працювати офіціанткою, танцівницею, хатньою робітницею, іноді їх просто викрадають. Якщо їм пощастило дивом повернутися додому, вони розповідають страшні історії про те, що з ними сталося.

Безпритульність — це відсутність у дітей і підлітків місця проживання або місця перебування. Безпритульність виникає в результаті воєн, революцій, голоду, стихійних лих, епідемій та інших потрясінь, що тягнуть за собою сирітство дітей. Причинами зростання безпритульності можуть виступати також економічні кризи, безробіття, конфліктна обстановка в родині, пияцтво батьків. У сучасному світі до цих причин додалися ще зростання міст і міграція населення.

Бездоглядні діти — це діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, у результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх.

Безпритульні й бездоглядні діти мають батьків. Ці батьки бувають алкоголіками, наркоманами, злочинцями, безробітними. Діти тікають з родин від побоїв, знущань і голоду. Але тікають на вулицю не тільки діти бідняків і алкоголіків, дедалі частіше безпритульними стають діти, чиї батьки поїхали за кордон заробляти гроші.

12.05.20.

ТЕМА:Небезпека залучення до деструктивних соціальних угрупувань. Загроза тероризму.

Параграф №27

Мета діяльності більшості деструктивних угруповань — заволодіти грошима або майном людей, які спокусилися обіцянками шахраїв.

Та найнебезпечнішим видом шахрайства є залучення до сект. Участь у секті позбавляє людей не лише грошей, а й свободи, сили волі, можливості розпоряджатися своїм майном, іноді навіть життям.

Кожна людина має навчитися захищати своє життя, у тому числі й від дій деструктивних соціальних угруповань, які є по суті релігійними сектами. Але для того щоб захиститися, слід знати, чим саме небезпечна секта та які прийоми використовують сектанти.

Секта являє собою групу людей, яка перебуває в повній залежності від тих, хто її організував і очолює. Різним людям у сектах завжди говорять різне: тим, хто до неї не належить, — одне, тим, хто нещодавно до неї приєднався, — друге, а повноправним членам — третє. Не важко здогадатися, що повну картину бачить тільки людина, яка організувала секту. Саме в її розпорядженні перебувають і всі матеріальні блага секти. Тобто вона експлуатує людей, маючи завдяки їхній праці власний прибуток.

У сектах практикують цілу систему способів контролю за поведінкою, думками, емоціями й почуттями її членів. Завдяки такій «обробці» учасників секти її керівник є для них беззаперечним авторитетом і має над ними абсолютну владу.

У чому небезпека сект?

Стан напівгіпнозу, гіпнозу, екстазу, в який раз у раз вводять себе сектанти, може призвести не лише до виникнення залежності, а й до серйозних психічних розладів: нападів істерики, гострих психозів, лікування яких можливе тільки у психіатричній лікарні. Той, хто потрапив у секту, втрачає інтерес до навчання, роботи, родини і друзів. Під впливом релігійних лідерів людина йде просити милостиню або виносить з дому гроші й цінні речі. Дехто віддає секті все, що має, продає квартиру, залишає без засобів існування свої родини.

Як з цим боротися?

З цим явищем намагається боротися держава. Найбільш агресивні релігійні організації, від яких постраждало багато людей, визнано деструктивними релігійними сектами, і їхню діяльність заборонено. Однак треба пам’ятати, що заборона діяльності секти породжує її двійника, щоразу під невиннішою назвою.

Але ти й сам завжди маєш насторожено ставитися до тих, хто дає прості відповіді на складні питання. Якщо хочеш уникнути духовного рабства, самостійно мислити, діяти, розпоряджатися своїми прибутками і майном, розвивай навички критичного мислення, а також уміння відмовлятися від небезпечних пропозицій.

Загроза тероризму

Слово «тероризм» походить від латинського слова terror — страх, жах. Тероризм — це метод, за допомогою якого організовані група або партія намагаються досягти своєї мети, використовуючи насильство. Для нагнітання страху терористи застосовують такі дії, як вибухи й підпали житлових та адміністративних будинків, магазинів, вокзалів, захоплення заручників, автобусів, викрадення літаків.

Тероризм постає на підґрунті суспільних протиріч політичного, соціального, територіального, національного й світоглядного характеру. Жертвою терору може стати будь-яка людина — від помітного політичного діяча до звичайного школяра. Так, під час захоплення заручників у школі № 1 міста Беслан (Північна Осетія), що відбулося 1 вересня 2004 р., терористи утримували в приміщенні школи понад 1100 дітей упродовж трьох днів. У результаті штурму 331 заручник загинув, близько 500 отримали поранення.

Якщо тебе захопили в заручники:

• Опануй себе.
• Фізично і морально підготуйся до випробування.
• Не дратуй терористів, не демонструй ненависті до них.
• Від самого початку (особливо в перші години) виконуй усі їхні накази.
• Не привертай уваги своєю поведінкою й активним спротивом. Це може погіршити твоє становище.
• Не намагайся втекти, якщо не впевнений в успіху або якщо це призведе до погіршення становища інших заручників.
• Повідом терористів про погане самопочуття.
• Запам’ятай якнайбільше інформації про них (кількість, зовнішність, статура, акцент, про що розмовляють, манера поведінки, зброя).
• Постарайся визначити місце свого перебування.
• Зберігай розумову і фізичну активність. Пам’ятай: спецслужби роблять усе, щоб тебе визволити.
• Не відмовляйся від їжі й води. Це допоможе зберегти сили.
• Сядь подалі від вікон, дверей і терористів. Це вбереже тебе у випадку штурму приміщення або пострілів снайперів.
• Під час штурму лягай на підлогу обличчям униз, поклавши руки на потилицю.

Багатьох терористичних актів вдалося уникнути завдяки пильності громадян, які вчасно виявили і допомогли знешкодити терористів.

19.05.20.

ТЕМА: Вплив ЗМІ на здоров'я і поведінку людей. Комп'ютерна безпека. Безпека в мережі Інтернет.

Параграф №28

Словосполучення «інформаційна безпека» є перекладом на українську мову англійського терміна information security. Іншим історично прийнятним перекладом цього терміна є поняття «захист інформації». Проблема захисту інформації є дуже актуальною і для держав, і для організацій, і для окремих людей. Питання безпеки — важлива частина впровадження нових інформаційних технологій в усі сфери життя суспільства.

Інформаційна безпека захищає інформацію від несанкціонованого доступу до неї, а також її використання й оприлюднення завдяки цьому. Існує інформаційна безпека держави, організації, особистості.

Інформаційна безпека держави захищає життєво важливі інтереси громадян, суспільства й держави. Вона запобігає заподіянню шкоди через негативний інформаційний вплив і застосуванню інформаційних технологій.

У 2009 р. було прийнято «Доктрину інформаційної безпеки України». Вона спрямована на забезпечення необхідного рівня інформаційної безпеки України в конкретних умовах даного історичного періоду.

Інформаційна безпека організації забезпечує стан захищеності інформаційного середовища організації, який сприяє її нормальному функціонуванню й динамічному розвитку.

Інформаційна безпека особистості захищає особистість, різноманітні соціальні групи та об’єднання людей від впливів, які здатні проти їхньої волі змінювати психічні стани й психологічні характеристики людини, змінювати її поведінку та обмежувати свободу вибору.

Більше про інформацію можна прочитати на сайті.

Вплив засобів масової інформації на здоров’я й поведінку людей

Ми живемо в сучасному інформаційному суспільстві. Інтернет, радіо, телебачення, книги, журнали, газети дають нам інформацію. І ця інформація на нас впливає. Її вплив може бути як позитивним, так і негативним. Наприклад, знання про те, як функціонує ваше тіло, які зміни характерні для вашого віку, допомагають вам зберігати своє здоров’я й нормально розвиватися. А от, скажімо, інформація, яку людина засвоює під час перегляду фільму жахів, може серйозно порушити психіку. Постійні бійки на екрані провокують агресію в телеглядачів. Усе це завдає шкоди здоров’ю людини.

Ліля щовечора сидить біля телевізора й перемикає канали, шукаючи щось цікаве. Пізніше вона насилу засинає, їй важко встати вранці, настрій у неї псується. Як ви вважаєте, як упливає на зір і психіку постійне перемикання каналів? Яку інформацію Ліля отримує? Як вона впливає на дівчину?

Сучасні інформаційні потоки стають дедалі стрімкішими. У них, поряд з корисною й позитивною інформацією, з’являється дуже багато неправдивої й негативної. За допомогою такої інформації можна справляти негативний психічний вплив на людей і маніпулювати ними.

Інформація буває дуже різної якості. Є інформація об’єктивна й перевірена. Наприклад, на сторінках підручників розміщено саме таку інформацію. Але інформація може бути й неправдивою, безграмотною, необ’єктивною. Такої інформації дуже багато в деяких телепередачах, газетах, журналах, на сайтах.

Ви маєте захищатись від негативного впливу інформації. Не дивіться по телевізору все поспіль, розумно обирайте книги й журнали для читання, кінофільми для перегляду. Адже ви не їсте все, що потрапляє вам на очі, а споживаєте тільки ту їжу, яка є корисною й смачною. Так само слід робити і з інформацією. Обирайте ту інформацію, яка вам потрібна, — об’єктивну, перевірену, позитивну.

Комп'ютерна безпека. Безпека в мережі Інтернет

Термін «комп’ютерна безпека» люди використовують для опису проблем, пов’язаних з мережевим використанням комп’ютерів та їхніх ресурсів.

Основними технічними складовими комп’ютерної безпеки є конфіденційність, цілісність, автентифікація, доступність.

Конфіденційність означає, що без авторизації не буде доступу до вашої інформації. Цілісність означає, що ваша інформація захищена від неавторизованих змін. Автентифікація означає, що користувач насправді є тим, за кого він себе видає. Доступність означає, що ресурси доступні авторизованим користувачам.

Найбільш важливою складовою комп’ютерної безпеки є конфіденційність. Не варто думати, що вам нема чого приховувати, пам’ятайте, що в Інтернеті інформація дуже швидко поширюється й зібрані про вас відомості можуть бути використані проти вас. Тому можливість контролю інформації (для чого вона збирається, хто і як може нею скористатися) є дуже серйозним і важливим питанням у контексті комп’ютерної безпеки.

Існують такі способи забезпечення комп’ютерної безпеки, як паролі, віруси та антивіруси, оновлення програмного забезпечення.

26.05.20.

Тема: Підсумковий урок.